Обговорення питання "реорганізації книгарень". Круглий стіл

Вівторок, 2 липня, Український народний дім, 11 год.

17 коментарів

Річ у тому, що так чи інакше, хочемо ми того чи не хочемо, а книжка таки є основою ідеології будь-якої держави. А якщо не ідеології, то щонайменше основою до розвитку духовного і науково-технологічного надбання. І завжди книготоргівля нарівні з книговиданням привертала до себе увагу і політиків, і можновладців.

Прекрасне твердження, Вікторе Михайловичу! Лиш шкода, що не Ваше… Наскільки мені відомо, Правила мережі Вкурсі вимагають публікації дописів винятково власного авторства. А Ви привласнили цитату нєкоєго А.Судина зі статті, опублікованої 2010 року до тридцятиліття кафедри книгознавства і комерційної діяльності УАД. Назва статті: «Бібліополи, лібрарії, книгарні…», посилання: knyhobachennia.com/?category=13&article=240.

На коментарі це правило не поширюється — однак, звісно, завжди дивно, коли точні цитати вживаються кимось без лапок. А часто й цілі дописи.

Шановні колеги! Завжди хтось, колись, щось сказав. Якщо я скажу, що 2+2=4 Ви теж будете мене в чомусь звинувачувати. Я і не претендую, що правильні і прекрасні твердження мої. Але я їх знайшов, дослідив і опублікував. Потрібні лапки-будуть лапки, але Ви по суті говоріть а не мене коментуйте.

У мережі «ВКурсі» читачам цікава думка автора блогу, а не його знахідки і передруки — для цього існує сонм інших Інтернет-ресурсів. Є загальні Правила мережі. Особисто мені не цікаво полемізувати у Вашому блозі з невідомим мені львівським доцентом, чиї думки від 2009 р. Ви приписали собі, давши їм недвозначний підзаголовок «Роздуми до „круглого столу“».

P.S. У чому виражається слово «дослідив»?

Я і не прошу зі мною полемізувати. Ні чиї думки я собі не приписував, а Ви, Святославе, приписуєте собі право говорити від імені всіх читачів «У мережі «ВКурсі» читачам цікава думка автора блогу, а не його знахідки і передруки» — тепер ЗАВЖДИ будуть лапки, і повірте у ВАШИХ дописах дуже БАГАТО чужих ДУМОК.

Я приписую собі право говорити за проект, який із колегами створив, і всі користувачі якого реєструвались тут з огляду на концепцію «ВКурсі». За 3,5 роки достатньо вивчив психологію цієї мережі, аби мати підстави узагальнювати. Вас не змушують висловлювати оригінальні думки — але принаймні висловлюватись оригінальними словами (sic), а не передруковувати дослівно цілі абзаци чи статті. Є різниця між переказом і copy/paste.

Переказ, так переказ. Буде Вам переказ!

Текст Тынянова:
«Стояла ночь. На всем протяжении России и Кавказа стояла бесприютная, одичалая, перепончатая ночь. Нессельрод спал в своей постели, завернув, как голошеий петух, оголтелый клюв в одеяло. Ровно дышал в тонком английском белье сухопарый Макдональд, обнимая упругую, как струна, супругу. Усталая от прыжков, без мыслей, спала в Петербурге, раскинувшись, Катя. Пушкин бодрыми маленькими шажками прыгал по кабинету, как обезьяна в пустыне, и присматривался к книгам на полке. Храпел в Тифлисе, неподалеку, генерал Сипягин, свистя по-детски носом. Чумные, выкатив глаза, задыхались в отравленных хижинах под Гумри. И все были бездомны. Не было власти на земле. Герцог Веллингтон и Сент-Джемсский кабинет в полном составе задыхались в подушках. Дышал белой плоской грудью Николай.»
Текст «Золотого телёнка»:
«Ночь, ночь, ночь, как уже было сказано, лежала над всей страной. Стонал во сне монархист Хворобьев. которому привиделась огромная профсоюзная книжка. В поезде, на верхней полке, храпел инженер Талмудовский, кативший из Харькова в Ростов, куда манил его лучший оклад жалованья. Качались на широкой атлантической волне американские джентльмены, увозя на родину рецепт прекрасного пшеничного самогона. Ворочался на своем диване Васисуалий Лоханкин, потирая рукой пострадавшие места. Старый ребусник Синицкий зря жег электричество, сочиняя для журнала „Водопроводное дело“ загадочную картинку. При этом он старался не шуметь, чтобы не разбудить Зосю. Полыхаев лежал в постели с Серной Михайловной. Прочие геркулесовцы спали тревожным сном в разных частях города. Александр Иванович Корейко не мог заснуть, мучимый мыслью о своем богатстве.»

Ви — майстер уникати прямих відповідей.

Ну хочь в чомусь майстер!

Цікаво, чому напівграмотних Віктор Довганич — «політик чи можновладець», що його зненацька зацікавила книготоргівля?
Книжки — то звісно, не цікаво, а ось стати т.в.о директора «Букініста» — то да, то «політиків і можновладців» ;)))

«Цікаво, чому напівграмотнИХ Віктор Довганич» — о це вже ГРАМОТНИЙ! І чого це тебе цікавить, Володя?

там кусок іншого був тексту — хиби інтернету ;)

Ну, канєшно, у Довганича хибів бути НЕ МОЖЕ, він же т.в.о.

Заслужити похвалу самого першого заступника — це успіх, це визнання. Це надихає, змушує зібратися і жбурнути свою репутацію в горнило покращення.
Життя не змарноване — довіра влади є.
Варто нишпорити в неті, розшукуючи нудні, але розумні цитати і постити їх в культурні мережу.
Звичайно ж, похвалив сам Буратіна. Який, правда, продав книжку, що б піти на шоу, але інша історія.

Боже мій, хто б то говорив про «нишпорення в інтернеті». Вже чим ти займаєшся цілими днями… Життя змарноване? І не переймайся ти мною, забагато честі.

Не треба було Вам туди іти Віктор Михайлович…
І бізнесу там галяк, і цитати потім треба виділяти…

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте